За місяць : 444
статей : 1086
| Рубрики : | Персоналії |
Баллін Микола Петрович [06(18).09.1829, Санкт-Петербург, за даними деяких джерел – Катеринослав (нині – Дніпро), або ж на території нинішньої Кіровоградської обл. – 14(27).05.1904, Харків] – громадський і бібліотечний діяч, ініціатор і фундатор кооперативного руху в Російській імперії, книговидавець, книготорговець, літератор, поборник відкриття народних шкіл і громадських бібліотек.
Народився в заможній дворянській родині дійсного статського радника, директора канцелярії Капітулу імператорських орденів. Сім’я мала французьке походження, дід М. Балліна М. Лаба (Nicolas Labat de Vivance, 1764–1816), служив у російській армії в званні генерал-майора.
Дитячі та юнацькі роки М. Балліна пройшли в Санкт-Петербурзі. Його домашнім учителем був студент університету І. Введенський – згодом відомий історик літератури й перекладач, організатор гуртка прихильників утопічного соціалізму, що діяв у руслі передової російської громадської думки 1840-х рр. Саме він, навчаючи юнака російської мови, латини та історії, сформував його світогляд та познайомив із членами гуртка М. Буташевича-Петрашевського, зокрема з Ф. Достоєвським, В. Головінським, П. Філіповим, Н. Барановським та ін. Батьки пов’язували майбутнє юнака з військовою службою, однак він від цієї перспективи відмовився, як і від спадщини.
Навчався в імператорському училищі правознавства (1842–1849). Після завершення навчання (1849) в чині колезького секретаря п’ять років служив у Сенаті в департаменті кримінальних справ на посаді помічника столоначальника. У вільний час вивчав англійську мову, фізику, ботаніку, хімію. Читав літературу з історії французької революції, твори французьких соціалістів Е. Кабе, Л. Блана, П. -Ж. Прудона, англійця Д. Бентама, женевського франко-швейцарського філософа-просвітника Ж.-Ж. Руссо. До кінця свого життя М. Баллін вважав себе послідовником поглядів французького соціаліста-утопіста і філософа Ш. Фур’є. У 1850-ті роки робив перші спроби в літературно-публіцистичній творчості, друкував статті, писав хронікальну повість «Записки Каленникова».
Звільнившись зі служби в Сенаті (1855), працював губернським стряпчим у Симбірську, з червня 1857 р. – у Катеринославі. Організував Катеринославський Піквікський клуб (1858–1860), відомий також як «Товариство самовдосконалення» – ліберально-просвітницький гурток, що об’єднував прогресивну інтелігенцію, літераторів, педагогів, молодих чиновників міста (М. Мізька, В Єлагіна, М. Стопановського, О. Поля, Г. Залюбовського, І. Барановського, загалом 45 осіб). Члени клубу створили громадську бібліотеку (у 1861 р. в ній було зібрано 1601 том), що проіснувала майже 20 років. У 1860 р. М. Баллін їздив в Одесу з наміром отримати дозвіл на організацію в Катеринославі журналу «Новоросійський літопис», але отримав відмову і додатково звинувачення в українофільстві.
У 1861 р. призначений на посаду товариша (заступника) голови цивільної судової палати в Костромі. На новому місці М. Баллін розпочав активну літературну, освітню та громадську діяльність. Розробив проєкт заснування Товариства грамотності; працював над проєктом заснування в Костромі бібліотек, проєктом Костромського приватного університету; ініціював відкриття громадської бібліотеки на засадах, визначених катеринославським Піквікським клубом.
Свої наміри М. Баллін не встиг реалізувати. Того ж 1861 року завдяки клопотанню художника-мариніста І. Айвазовського його перевели на службу товаришем голови цивільної судової палати в Харків.
У 1861 р. разом з дружиною Оленою (до заміжжя – Римаренко) створив на кооперативних засадах «Клуб чесних й благородних людей». У 1862 р. разом із організатором і керівником таємного революційного товариства «Земля і воля» М. Серно-Соловйовичем заснував спільне книготорговельне підприємство – «Книжковий і музичний магазин О. Балліної» задля «поширення знань та освіти». За політичну агітацію М. Балліна перевели на службу до Пензи, встановивши за ним таємний поліцейський нагляд. У вересні 1862 р., подав у відставку з державної служби у чині колезького асесора й повернувся в Харків. Під впливом професора Харківського університету Є. Гордієнка почав цікавитись історією й самобутністю Слобожанщини, життям і побутом автохтонного населення регіону. Підтримуючи українофільський рух, родина Балліних видала у Санкт-Петербурзі накладом 200 пр. першу книгу – збірник «Українські пісні» (1863). Її редагував О. Потебня – майбутній видатний український вчений.
Згодом М. Баллін відкрив приватну бібліотеку при власному книжковому магазині, яка на тривалий час стала осередком духовності для прогресивної харківської інтелігенції, особливо студентської молоді, з якою М. Баллін підтримував тісні зв’язки. Попри протидію владних кіл, які зрештою заборонили цю бібліотеку, вбачаючи в ній негативний вплив на громадськість, М. Баллін не припиняв просвітницької діяльності. Зокрема він створив нові книгарні в Херсоні, Курську, Калузі.
За ініціативи М. Балліна у Харкові було засновано Товариство грамотності. Воно проіснувало недовго. Як зазначав згодом М. Баллін, діяльність першого Харківського товариства грамотності обмежилася заснуванням учительської школи, відомої під назвою Бекетовської (на честь фактичного її засновника, професора Харківського університету М. Бекетова). На відміну від товариства, навчальний заклад продовжував своє існування, поки не перетворився в урядову вчительську школу. Загалом М. Баллін багато зробив для поліпшення роботи в педагогічній сфері на теренах Слобожанщини, сприяв створенню шкіл у сільській місцевості, брав участь у скликанні першого з’їзду вчителів Харківської губернії.
М. Баллін також долучився до організації другого Харківського товариства поширення в народі грамотності (ХТГ), яке успішно діяло до 1920 р., відігравши провідну роль у розвитку народної освіти, відкритті безкоштовних народних бібліотек, читалень, недільних шкіл у Харкові і селах Слобожанщини, поширенні книжок у народі. У перші п’ять років існування ХТГ (1869–1873) М. Баллін належав до складу його колективного керівного органу – правління. За власні кошти створив перший книжковий склад при ХТГ. Надавав допомогу недільним школам, зокрема в забезпеченні книжками.
Видавнича діяльність М. Балліна була тісно пов’язана із його книжковою торгівлею. Він популяризував природничо-наукові та технічні знання, зокрема у т. зв. книжках для народу, тобто у спрощеному викладі і за доступною ціною. Видавав твори багатьох класиків українського красного письменства, науково-популярні твори в перекладах з іноземних мов. За цю діяльність зазнавав утисків від влади.
Завдяки ініціативі М. Балліна були відкриті безкоштовні читальні для мешканців найбідніших районів Харкова, зокрема в серпні 1896 р. у Журавлівці. Цій читальні діяч передав частину книжок з власної бібліотеки. Опікувався читальнями ХТГ, дбав про збір пожертв книжками і грошима на них, спираючись, зокрема, на допомогу Х. Альчевської, засновниці недільних шкіл у Харкові.
Понад 40 років (1861–1904) М. Баллін плідно займався питаннями розгортання кооперативного руху. Був його ідеологом і пропагатором, набув слави фундатора цього руху на теренах України і Росії. У споживчій кооперації він вбачав запоруку зростання добробуту населення. Видав «Первую памятную книжку руських потребительных обществ» (1870), у 1870–1875 рр. допомагав організовувати артілі (добровільні об’єднання груп людей за певною професією чи ремеслом): столярів у Харкові, чоботарів у Полтаві та ін. Протягом 1871–1872 рр. намагався створити будівельне товариство, що мало надавати допомогу в заснуванні житлових кооперативів. У Харкові заснував перше в Україні споживче товариство (1866).
З метою вивчення практичних питань кооперації у 1869 р. М. Баллін відвідав Німеччину, Англію, Францію, був учасником кооперативних конгресів у Лондоні, Нейштадті, Турі (1869, 1887 рр.). Серед його починань був проєкт створення міжнародної кооперативної енциклопедії. Саме йому належала ідея заснування Харківського кооперативного університету та Міжнародної вищої кооперативної школи.
У 1880–1890-х років М. Баллін багато уваги приділяв бібліотечній справі, демонструючи глибоку обізнаність у цій сфері, дбав про створення громадських бібліотек. Він був не лише ініціатором заснування бібліотек, збурювачем громадської думки, а й регулярно збирав підписи і пожертви для їх відкриття.
Він докладав багато зусиль, щоб громадські бібліотеки стали справжніми осередками просвітницької діяльності. На думку М. Балліна, громадська бібліотека покликана бути «об’єднуючим розумовим центром для всього населення міста». У цій справі він був ідейним натхненником, практиком і теоретиком. У своїх статтях і робочих матеріалах (частина з них залишилася в рукописах) обґрунтовував завдання бібліотек, висловлював думку щодо структури книжкових фондів і каталогів, пропонував засновувати в губернських містах, окрім громадських книгозбірень також і спеціальні бібліотеки для потреб економічного розвитку.
М. Баллін висував ідею обʼєднання громадських і спеціальних бібліотек у досить крупні міські, з розгалуженою структурою з відділами (загальний, міський, земський (краєзнавчий), ремісничий, технічний, архівний, довідковий, книг іноземними мовами). Пропонував створювати філіальні відділення міських книгозбірень. На думку діяча доцільним нововведенням мав би стати такий порядок, щоби різні бібліотеки на основі взаємної згоди користувалися книжковими фондами одна одної, тобто висував ідею міжбібліотечного абонементу. Загалом більшість бібліотечних новацій М. Балліна випереджали свій час, і хоча на тоді його проєкти здавалися нейздісненними, згодом вони були втілені в практиці багатьох установ.
У 1883–1885 рр. М. Баллін працював помічником бібліотекаря Харківського університету. Усвідомлюючи важливе суспільне значення бібліотеки вишу (нині – Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна) та прагнучи покращити її функціонування, він намагався запровадити в ній деякі новації (фіксація видань в інвентарній книзі та каталозі, ведення т. зв. абонементної книги для обліку книговидач, розстановка книжок на полицях з відповідною відміткою в інвентарній книзі тощо). Свої міркування він виклав у великій за обсягом доповідній записці, адресованій ректору університету, але його старання й новаторські пропозиції не здобули розуміння з боку керівництва вишу й бібліотекаря Я. Балясного. З бібліотеки М. Балліна несправедливо звільнили.
У наступні роки він плідно працював на громадських засадах у Харківський громадській бібліотеці (ХГБ, нині – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, ХДНБ), ставши, поряд з Х. Алчевською, М. Сумцовим, Д. Багалієм, проф. О. Кирпичниковим – одним із її фундаторів і провідним діячем правління. Так, у 1885 р. він скликав установчі збори, на яких було обрано перше правління ХГБ, уповноважене створити громадську бібліотеку. М. Баллін вважав укладення абеткових, систематичних, предметних каталогів неодмінною умовою ефективної діяльності бібліотек, пропонував видавати ці каталоги друком. У далекоглядних планах М. Балліна, якого колеги характеризували як «вічно працюючим у бібліотеці», було видання в ХГБ фахового журналу, створення палітурної майстерні, книгарні, перекладацького бюро. Але важка хвороба й смерть діяча завадили реалізації цих намірів. Свою власну бібліотеку він заповів ХГБ.
Докладаючи багато енергії для розвитку кооперативного руху, М. Баллін оцінював діяльність бібліотек також з позицій кооператора-прагматика. Прагнув, щоб бібліотеки були саме кооперативними задля їх економічної самостійності, зменшення контролю й тиску з боку міського самоврядування і навіть ХГБ, успішною роботою якої неабияк пишався, називав «найкооперативнішою бібліотекою у світі».
Коли у 1880-х роках у Катеринославі знову виникла ідея створення публічної бібліотеки (перша така книгозбірня існувала у 1834–1851 рр., з кількарічною перервою), першим відгукнувся М. Баллін. В газеті «Екатеринославский юбилейный листок», яку видавали на відзначення сторіччя міста (1887), він опублікував кілька заміток і статей на підтримку громадського руху за започаткування книгозбірні. Вона почала функціонувати в листопаді 1889 р., нині діє як Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія. М. Балліна по праву вважають її співзасновником.
Окрему увагу М. Баллін приділяв створенню т. зв. ремісничих бібліотек, в яких мала бути сконцентрована література прикладного характеру з різних робітничих спеціальностей. Фактично йшлося про професійно-технічні бібліотеки. Відомо, що задля створення першої такої книгозбірні в Харкові М. Баллін влаштовував читання лекцій, кошти від яких йшли у фонд заснування установи. Мріяв про створення міжнародної кооперативної бібліотеки (певною мірою через кілька десятиліть це було втілено у бібліотеці Міжнародної організації праці в Женеві).
М. Баллін залишив по собі мемуарну спадщину. Цінними для з’ясування обставин розгортання громадського та культурницького руху в Україні є його спогади про катеринославських піквіків та «Воспоминания правоведа Х выпуска 1842–1849 гг.», опубліковані в харківській газеті «Южный край». Важливе значення мають також «Воспоминания о Харькове за последние 30 лет», «Воспоминания о Харькове за последние 230 лет», «Воспоминания о Харьковском обществе грамотности», підсумкові мемуари «Пятьдесять лет моей жизни. Развитие моих социальных стремлений», написані М. Балліним протягом 1890–1902 рр.
Цінним є великий особовий архівний фонд М. Балліна. Спершу він зберігався в ХДНБ ім. В. Г. Короленка, куди його передала родина діяча, згодом опинився в загальному архіві Всеукраїнського центрального кооперативного музею, а після переїзду установи з Харкова до Києва (1925) виділений як окреме зібрання й від 1935 р. зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ф. 326, 2265 од. зб.). Зібрання вміщує документи з історії кооперації, зокрема запланована «Общенародная энциклопедия знаний – кооперативная энциклопедия», переклади та белетристичні твори М. Балліна, листування з громадськими організаціями, редакціями газет та журналів, тези виступів, доповідні записки, статті, проєкти, методичні розробки, рукописи, пов’язані з його громадською діяльністю, спрямованою на популяризацію української культури, просвітництво. Зберігаються також матеріали харківських видавництв і товариств, з якими був пов’язаний М. Баллін: ХТГ, «Народний дім», Видавниче товариство для видання книжок, Літературне товариство енциклопедистів, Асоціація ліги соціалізації ідей та ін. Також збереглася значна кількість документів, що стосуються народних шкіл, бібліотек, читалень, питань фінансування громадських книгозбірень та облаштування їхніх приміщень, комплектування фондів, бібліографічної діяльності, обслуговування читачів, роботи абонементу тощо.
Після смерті М. Балліна його іменем була названа читальня, яку він заснував у Харкові (проіснувала до 1919 р.). З 2001 р. ім’я М. Балліна у найменуванні Донецького економіко-правового кооперативного технікуму; перед входом до навчального закладу у вересні 1999 р. встановлено бюст діяча роботи полтавського скульптора М. Посполітака. У Харкові на вул. Чернишевського, 40, де мешкав М. Баллін, у 1996 р. встановили пам’ятну дошку (бронзовий горельєф), згодом її перемістили до музею споживчої кооперації у будівлі Харківського кооперативного торговельно-економічного фахового коледжу Державного торговельно-економічного університету. У м. Дніпро від 2015 р. існує вул. Баллінська.
Первая памятная книжка русских потребительных обществ. 1870 / Составлена Н. П. Баллиным. – Санкт-Петербург : Тип. Т-ва «Обществ. польза», 1870.
Рабочие союзы в Англии графа Парижского / сост. Н. Баллин. – изд. авторизированное. – Санкт-Петербург : Изд. А. В. Заленского ; Тип. Ф. С. Сущинского, 1871. – [2], III, [3], 192 с. – (Кооперация на Западе).
Новое хозяйство. Промышленные долевые товарищества. Каменноугольные копи Бриггса, сына и Комп. / Union of capital and labour ; изд., [собрал] Н. Баллин. – Санкт-Петербург : Издал Н. Баллин, 1872 ( : Тип. Т-ва «Обществ. Польза»). – X, 66, [4] с.
О Харьковской ремесленной библиотеке / Н. П. Баллин // Юж. край. – 1886. – 23 марта.
К вопросу об учреждении местной публичной библиотеки (Письмо из Харькова) // Екатеринослав. юбилейн. листок.– 1887.– 14 апр.– (№ 3).– С. 21–22.
К вопросу об учреждении публичной библиотеки в Екатеринославе // Екатеринослав. юбилейн. листок. – 1887. – 7 мая.– (№ 14).– С. 121–123.
Основание публичной библиотеки в Екатеринославе в 1859 г. (Письмо из Харькова) // Екатеринослав. юбилейн. листок. – 1887. – 26 апр. – (№ 9).– С. 73–75.
Пятьдесять лет моей жизни. Развитие моих социальных стремлений / Баллин Н. П. // Революционная ситуация в России в 1859–1861 гг. : сб. / ответств. ред. М. В. Нечкина. – Москва : Наука, 1970. – С. 322–341.
Рукописні матеріали (ІР НБУВ)
Исторические очерки Харьковской университетской библиотеки. Материалы к работы. – ф. 1, спр. 36–77.
Екатеринославские воспоминания. – ф. 1, спр. 20718, 20468.
Задача попечительского комитета Харьковской общественной библиотеки. – ф. 1, спр. 20395.
О Харьковской общественной библиотеке. – ф. 1, спр. 20034.
Из воспоминаний о Харькове за последние 30 лет. – ф. 1, спр. 20740.
Воспоминания о Харьковском обществе грамотности. – ф. 1, спр. 20262.
О целях и задачах кооперативной библиотеки. – ф. 1, спр. 20210–20213.
Об обучении ремеслу и создании ремесленніх библиотек. – ф. 1, спр. 20214, 20219.
К вопросу о создании Харьковской кооперативной библиотеки [Статья]. – ф. 326, спр. 213.
О кооперативной библиотеке Н. Баллина [Статья] [1890-і рр.]. – ф. 326, спр. 246.
Баренбаум И. Е. Подвижник общественных библиотек / И. Е. Баренбаум // Сов. библиотековедение. – 1979. – № 5. – С. 89–94.
Перепеча А. М. «З освітою він був пов’язаний усе життя…» : [просвітн. діяльність М. Балліна] / Перепеча А. М., Шоломова С. Б. // Прапор. – 1981. – № 12. – С. 118–120.
Шоломова С. Б. Новое о деятельности Н. П. Баллина на Украине / С. Б. Шоломова // Книга. Исследования и материалы : сб. – Москва, 1984. – Кн. XLIX. – C. 179–182.
Коломієць Т. В. Харківське товариство поширення в народі грамотності (1869–1920 рр.) / Т. В. Коломієць ; Харк. ун-т внутр. справ. – Харків : Фірма «Консум», 1998. – 190 c. : фот.
Аліман М. Микола Баллін / Мирослав Аліман // Українські кооператори. Кн. 1 : історичні нариси / за заг. ред. проф. С. Гелея. – Львів : Укоопосвіта, 1999. – С. 392–395.
Аліман М. В. Видатні діячі кооперативного руху та їх ідеї / М. В. Аліман, Ю. М. Гавриленко. – 2-е вид., перероб. і допов. – Донецьк : Проект, 2000. – 294, [1] с. : іл.
Ковальчук В. М. Микола Петрович Баллін – кооператор та громадський діяч (1829–1904) / Ковальчук Володимир // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2001. – Вип. 7. – С. 392–397.
Гавриленко Ю. М. Кооператор Микола Баллин : іст. нарис / Гавриленко Ю. М., Аліман М. В. ; Укрспілка «Відродження», Донец. обл. спілка спожив. т-в, Донец. екон.-прав. кооп. технікум. – Донецьк, 2002. – 206 c.
Воронкова Т. І. Баллін Микола Петрович (1829 – 1904) – кооперативний діяч, ідеолог дореволюційної російської та української кооперації, пропагандист і учасник народної освіти на Україні, видавець та бібліотечний діяч, літератор / Воронкова Т. І. // Особові архівні фонди Інституту рукопису : путівник // [О. С. Боляк, С. О. Булатова, Т. І. Воронкова та ін. ; редкол.: О. С. Онищенко (відп. ред.) та ін.] ; НАН України. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2002. – С. 31–39.
Ковальчук В. М. Фонди Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як джерело дослідження кооперативно-просвітницької діяльності Миколи Балліна / В. М. Ковальчук // Рукописна та книжкова спадщина України. – Київ, 2003. – Вип. 8 – С. 142–149.
Ковальчук В. М. Бібліотечна діяльність видатного діяча культурно-просвітницького та кооперативного руху Миколи Петровича Балліна (1829–1904) / В. Ковальчук // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2005. – № 2. – С. 57–59.
Ковальчук В. М. Популяризація наукових знань як складова просвітницької діяльності М. П. Балліна (1829–1904) / Ковальчук Володимир // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2007. – Вип. 19. – С. 564–570.
Баллін Микола Петрович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст.– 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ: НБУВ, 2017. – С. 33–34.
Баллін Микола Петрович // Вкарбовані в літопис науки : [покажч. біогр. діячів науки, освіти і культури, чиї долі були пов’язані з Харків. ун-том / М-во освіти і науки України, Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна ; [уклад.: О. І. Вовк, А. В. Григор’єв, С. М. Куделко ; голов. ред. В. С. Бакіров]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2020. – С. 26.
______________________________
Бутова І. С. Роль земських установ у організації бібліотек на селі // Окраїни Кременчуга : [сайт]
Апостол украинской кооперации // Київський національний економічний університет : [сайт]